До вашої уваги пропоную переклад уривку з однієї надзвичайної книги “Гуруджі: Портрет Шрі К. Паттабхі Джойса очима студентів” , насиченої спогадами про життя і викладання Шрі К. Паттабхі Джойса від його досвідчених та відданих студентів зі всього світу. Деяких з них ми зараз знаємо і любимо, як, наприклад, Девіда Свенсона, Ненсі Гілгофф та Річарда Фрімена.
Під час мого перебування у Майсорі одне з інтерв’ю ми особливо часто обговорювали з друзями – це було інтерв’ю з Хезер Прауд, паралізованої дівчини, яка вивчала йогу з Паттабхі Джойсом. Ми звикли розглядати Аштангу як систему зі швидкими віньясами та складними асанами, адже “99% практики, 1% теорії”, чи не так? Але після знайомства з книгою “Гуруджі” я ще раз замислилась, що насправді входить в ці 99% і що є основою практики йоги. Якщо ми можемо зробити вдих та видих, то маємо змогу і відчути магію йоги.
Як це і зробила Хезер Прауд.
Хезер Прауд (уривок з інтервью)
У віці тринадцяти років Хезер Прауд перенесла травму хребта в результаті нещасного випадку під час пірнання і залишилася паралізованою. Вона зустріла Гуруджі в 1981 році на Мауї і потім переїхала в Майсор для навчання у нього. На даний момент Хезер організовує центр йоги та інших терапевтичних методів для людей з важкою формою інвалідності.
Як ви зустріли Гуруджі?
Через спільних друзів, Ненсі [Гілгофф] і інших його учнів, які знали його і мене. Мені сказали: «Тобі справді потрібно зустрітися з Гуруджі і попрацювати з ним». Я була дуже відкрита до різних видів альтернативної та холістичної терапії, оскільки мої батьки цікавилися йогою, Сатья Саї Бабою. І до моєї травми я відчувала себе народженої для йоги і спорту. Я займалася гімнастикою і була дуже гнучкою. Мені здавалося, що такий інтерес зберігся з минулих життів. Коли я підростала, я часто робила стійки на голові і на руках, сальто назад і взагалі була дуже відкритою до всього.
Скільки вам було, коли ви зустріли Гуруджі?
Шістнадцять.
На той момент ви вже цікавилися темою йоги?
Певною мірою, так. Холістична, альтернативна медицина, різні енергетичні терапії, меридіани, голковколювання … Потім, коли він [Паттабхі Джойс] був готовий працювати зі мною, я відчула, яка мені випала честь і можливість. Після перших двох або трьох сеансів, я почала помічати більше відчуттів і поколювань в тілі, особливо в нижній частині і в спині. Я відчувала набагато більше кровообігу завдяки диханню і асанам. Фактично він ставив моє тіло в різні асани першої серії. Поступово я звикла до Гуруджі.
Як він вас навчав?
Він займався зі мною індивідуально. Працював з рухом моїх ніг і спини на вдиху і видиху, в різних позах і положеннях. Робив він це досить агресивно, але ми завжди залишались в межах мого комфорту. Я думаю, вся справа була в диханні і положеннях. Так як я була гнучкою з дитинства і могла робити падмасану, він підтримував мою нижню частину тіла в лотосі і працював з моїми руками для м’язової сили.
Тобто його головною вказівкою для вас було дихати?
Так, і працювати з м’язовим тонусом. Його робота полягала в кровообігу і м’язовому тонусі моїх ніг і спини. Завдяки цьому до мене повернулися багато відчуттів в тілі. Після пошкодження спинного мозку мені сказали, що хребет повністю пошкоджений і я більше нічого не буду відчувати. Але після занять з Гуруджі відчуття повернулися. Я почала відчувати енергію у всьому тілі, нижньої частини і спині. Він досить щільно і ретельно працював з моєю гнучкістю і здібностями. Можна сказати, що він робив акцент на моїх сильних сторонах, а не на інвалідності.
За рік, який ви провели там, чи змінив Гуруджі вашу практику? Або вона залишалася незмінною?
Він додавав більше поз першої серії, і практика стала більш потужною. Він ставав переді мною, тримав коліна, стискав мої ноги і утримував мене в положенні стоячи. У той час це було вражаюче. Потім я почала відчувати біль у попереку, хребті і стегнах в різних обставинах. Тому так, з часом практика стала більш напруженою.
Чи пам’ятаєте ви свою першу зустріч з Гуруджі?
Це було в залі для йоги. Ви знаєте, під час першого ж сеансу я зрозуміла, що терапевтичне дихання у поєднанні з рухом – це саме те, що необхідно кожному, щоб залишатися гнучким, і що кровообіг – це ключ до здоров’я і гарного самопочуття. Дуже добре пам’ятаю це враження; і ще поколювання. Відчуття насичення киснем всього тіла було схоже на почуття, коли ноги німіють, поколювання голками по всьому тілу.
Чи допоміг вам Гуруджі по-іншому усвідомити своє тіло або побачити себе без прив’язки до чогось виключно фізичного?
І те, і інше. Це мені допомогло придбати більше усвідомлення свого тіла і в той же час, перестати залежати від фізичного комфорту. Багато людей бачать мене в кріслі і думають, що я звичайна людина, не розуміючи, з чим мені доводиться стикатися щодня для підтримки здорового і нормального життя. Так що я думаю, що практика допомогла мені знайти любов і радість, і зберегти їх у своєму серці. Так, не настільки прив’язуватися до фізичного аспекту, адже він дуже непостійний.
Чи допоміг вам Гуруджі переоцінити своє тіло в якості спортсмена?
Звичайно. Я не приділяла цьому часу, та й у мене не було мотивації обмірковувати або по-справжньому оплакувати втрату тілесності. «Ну що ж, тепер я можу бути духовною істотою, а не фізичною», – так я думала після травми. Але після занять йогою я змогла прийняти своє тіло як дар. І після цього у мене з’явилося більше сили і сміливості робити речі, які я б в інших випадках не зробила: пропливати милі, пірнати, сплавлятися на каяку і займатися необхідними терапевтичними активностями.
Це те, що вам було необхідно? Натхнення?
Безумовно, інакше мене б поглинув смуток, тяжкість такої втрати, перехід від активного фізичного життя до всього, що мені було недоступно … Я знала інших людей і бачила, наскільки це може поглинути у вигляді депресії або залежностей, або навіть бажання втекти, використовуючи що завгодно і як завгодно, щоб подолати втрату і біль. Так що бути в такому юному віці з Гуруджі і те, що він мене прийняв в моєму стані, дуже важливо і цінно, можна сказати – безцінно.
Переклад: Оля Тоточенко